У серпні минулого року президент Володимир Зеленський підписав закон "Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор", давши тим самим старт роботі в Україні легального грального ринку. Закон приймали в режимі турбо, залишивши "на потім" як його численні огріхи, так, наприклад, і такий найважливіший аспект, як оподаткування грального бізнесу. У підсумку сьогодні, через рік після офіційного старту легалізації, можна констатувати, що поки що райдужні плани швидко заробити для бюджету додаткові мільярди гривень (заради чого в багато в чому турболегалізція і затівалася) зазнали краху. За чотири місяці минулого року від ігорки в бюджет надійшло... 0 гривень (хоча планувалося 4,4 млрд). У цьому році за сім місяців вдалося зібрати трохи більше 1 мільярда грн (при річному плані 7,5 млрд), та й то виключно "одноразових" платежів - за оплату ліцензіїй. Про прямі податки - взагалі говорити нема чого, їх просто немає. Чому ж легалізація в фінансовому плані "не вистрілила", як планувалося? І де взагалі основна стаття заробітку держави з ігорки - податки? Спробуємо розібратися.
У 2019, перед початком активної фази процесу легалізації азартного бізнесу, одним із найголовніших аргументів її прихильників і лобістів було те, що гральний ринок в Україні все одно де факто існував, тільки поза законом. Оперуючи при цьому мільярдними сумами, з яких бюджет не отримував ні копійки податків.
Справді, за даними експертів, мова могла йти про обсяги нелегального ринку близько 1 млрд євро, які крутилися як в різного плану наземних закладах, які ховалися під вивісками "ігрових" і "комп'ютерних" клубів, так і різних гральних онлайн-сервісах і букмекерських конторах, що прикривалися недійсними в Україні міжнародними ліцензіями.
Тому ініціатива увести діяльність згаданих закладів в законне русло, щоб отримувати з них належні державі відрахування, виглядала цілком логічним кроком. Ось тільки її лобісти, за якими стояли букмекери і представники грального бізнесу, схоже, не зовсім усвідомлювали (або зумисне замовчували) складність цього процесу.
Тим часом "Апостроф" ще півроку тому прогнозував, що якщо держава не підійде до ситуації зважено, проблем не уникнути. "Головним питанням тут залишається система контролю з боку держави. Адже при відсутності такої системи ми в підсумку ризикуємо отримати ситуацію абсолютного хаосу. Тому що виходить, що практично все у цій найбільш ризиковій для споживача господарської діяльності віддається на відкуп самим бізнесменам, які організовують гральний бізнес", - зазначав, зокрема, в колонці для нашого видання директор програми "Право" Українського інституту майбутнього Олександр Чебаненко.
У результаті виявилося, що обіцяних золотих гір від ігорки Україна так і не побачила. А гральному лобі, котре переконало президента і українців в можливості отримання якихось неймовірних прибутків (нагадаємо, називалися суми до 9 млрд грн і навіть більше), сьогодні доводиться віддуватися перед Зеленським за провалені обіцянки.
Втім, деякі з причин, через які легалізація виявилася не настільки ефективною в грошовому вимірі, як нам обіцяли , лежать на поверхні.
Відсутність податкового закону
Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетьманцев оприлюднив днями досить цікавий документ - дані Державної податкової служби про обсяги податкових надходжень, отриманих державою з виграшів та призів за перше півріччя 2021 року. І супроводив його гумористичним коментарем.
"Судячи з податків з виграшів, в наших гральних закладах виграти складніше, ніж вгадати результати голосування ВР з податкової частини грального закону. Люди просто не виграють! Але дивна штука, із завзятістю Сізіфа продовжують грати...;) Не можу зрозуміти, чому податкова не фіксує рекорд в книзі Гінесса", - написав глава комітету.
Звичайно ж, смішного тут нічого немає. Адже ці досить жалюгідні цифри - 3 млн грн - відображення сьогоднішньої реальності грального сектор а, вірніше "вміння" держави отримати з нього гроші.
Ще більш показовим є те, що в звіті Держказначейства про виконання доходів Держбюджету за 6 місяців поточного року графи про податкові надходження від грального бізнесу (тут вже мова не про податки на виграш фізосіб, а саме на фінансову діяльність операторів)... відсутні зовсім. Це нескладно перевірити, звірившись з чинним переліком бюджетних кодів, де коди 11020400 та 11024800 відповідають за податки від ігорки. Хоча, наприклад, податки з лотерейних операторів в звіті Держказначейства вказані - ті за перше півріччя сплатили понад 28 млн грн тільки податків на дохід.
Одна з причин відсутності податків з операторів азартного бізнесу може критися в тому, що закон про його оподаткування просто до сих пір не прийнятий. А немає закону - значить, гральні оператори вважають, що можуть не платити.
Тим часом експерти ще понад рік тому, до прийняття закону про легалізацію, стверджували, що питання легалізації грального бізнесу ні в якому разі не можна розглядати у відриві від його оподаткування .
"До депутатів дійшло, що сам законопроект про легалізацію не може розглядатися без законопроекту про податкове регулювання грального бізнесу ", - писав експерт в сфері азартного бізнесу, нинішній глава Ukrainian Gambling Council Антон Кучухідзе ще в червні 2020 року, прогнозуючи, очевидно, нинішню ситуацію з податками.
На жаль, схоже, що не дійшло. На даний момент, через рік після прийняття основного грального закону, податковий законопроект пройшов лише перше читання.
Виникає логічне запитання: а навіщо було запускати ринок, видавати ліцензії, дозволяти рекламу гральних закладів - не визначившись з питанням, скільки грошей вони повинні платити в бюджет? Питання, швидше за все, слід адресувати, насамперед, гральному лобі, що переконало президента Зеленського в необхідності "турболегалізаціі".
При цьому не факт, що навіть прийняття закону забезпечить якісь серйозні грошові вливання в бюджет у вигляді податків , адже їх пропонують зробити невисокими.
"Азартний ринок очікують зміни в частині оподаткування - проект Закону № 2713-д прийнято лише в першому читанні. Компанії будуть сплачувати податок на дохід у розмірі 10% (чинна редакція передбачає 18% для букмекерської діяльності та казино, 10% для гральних автоматів та 30% для лотерей) та податок на прибуток – 18%. Пропоновані ставки є меншими, ніж встановлені на сьогодні та досить низькими порівняно з ставками оподаткування в інших країнах, де такий ризиковий бізнес оподатковується за вищими ставками", - розповіла в коментарі "Апострофу" експертка "Ліги антитрасту" Галина Верцімаха.
Звичайно, певним контраргументом тут може бути чимала вартість ліцензій. І деякі експерти, що відстоюють точку зору, що з надходженнями до бюджету від ігорки "у нас все добре", саме до розміру ліцензійних надходжень і апелюють, пропонуючи розглядати питання в комплексі. Мовляв, за ліцензії зібрали вже більше мільярда гривень, що не так вже й погано.
Тільки от, по-перше, у всьому світі ефективність роботи ринку визначають все-таки податки, оскільки ліцензія - це, по суті, одноразовий платіж. "Звісно, плата за ліцензії це лише можливість зайти на ринок. Тоді як податкові платежі відображають ефективність діяльності компанії. Та в багатьох країнах розміри податків є високими, надходження витрачаються на соціальні цілі, щоб компенсувати той соціальний негатив, який несе в собі аддиктивний азартний бізнес", - відзначає Верцімаха.
Згоден з нею і Олександр Чебаненко. "Коли обговорювалися питання оподаткування грального бізнесу, ми пропонували, щоб основні гроші були отримані не за рахунок ліцензій, вартість яких повинна компенсувати лише витрати на роботу Регулятора і контролюючих азартну індустрію органів, а за рахунок плати за концесії та оподаткування, як це має місце в країнах з цивілізованим гральним ринком", - зазначив раніше експерт Українського інституту майбутнього.
А, по-друге , "трохи більше мільярда" - все таки не дуже схоже на закладені в бюджет 7,5 млрд грн.
Немає контролю, немає грошей
Ще однією проблемою, яка серйозно впливає на розміри податкових надходжень до бюджету від грального бізнесу, є, без сумніву, (не)можливість держави проконтролювати фінансову діяльність операторів. Мова про терміни впровадження в гральному секторі державної системи моніторингу. Нагадаємо, закон передбачає, що подібна система буде створена в Україні тільки через два роки після старту ринку.
У той же час, як стверджують міжнародні експерти, без подібної системи, що дозволяє контролюючим органам "бачити" весь обсяг грошей на ринку, держава може забути про адекватні податкових надходженнях.
"Немає логіки в тому, щоб спочатку видавати ліцензії, а потім намагатися встановлювати систему контролю. Це конфліктує з логікою будь-якої законотворчості, як процесу встановлення правил в суспільстві. Такий підхід створить хаос - кожен з операторів буде робити, що захоче", - відзначав, зокрема, в коментарі "Апострофу" авторитетний міжнародний експерт з питань грального бізнесу Філіп Влеммінк.
Згодні з ним і вітчизняні експерти.
"без впровадження Державної системи онлайн-моніторингу, до якої мають бути підключені всі учасники ринку та яка має бути інструментом контролю сплати податків, достеменно сказати чи доходять до бюджету податкові платежі у тих розмірах, яких мають, неможливо. За законом така система має бути впроваджена не пізніше серпня наступного року. До того часу контролюючі органи навряд чи забезпечать належний контроль за роботою компаній на азартному ринку та сплатою ними податків", - говорить Галина Верцімаха.
Втім, за словами Антона Кучухідзе, на даний момент є передумови вважати, що онлайн-моніторинг може заробити на гральному ринку і трохи швидше.
"Зараз існують різні сценарії, коли (система моніторингу) буде впроваджена. Однак є настрої, при позитивному сценарії, щоб на початку наступного року моніторинг, можливо, вже запустився", - зазначив нещодавно експерт "Апострофу".
У другій частині статті, яка вийде незабаром, ми продовжимо розглядати причини, через які бюджет України не отримує з грального ринку грошей у вигляді податків. Йтиметься про завищені обіцянки і фактор нелегального ринку.